ВІД «АНАТРИ» ДО «ОДЕСЬКОГО АВІАЦІЙНОГО ЗАВОДУ» СТЕЛИТЬСЯ ВІКОВИЙ ШЛЯХ
108 років тому, на зорі розвитку світової і вітчизняної авіації саме на одеській землі була успішно втілена в життя вікова мрія людини про створення літальних апаратів, важчих за повітря.
В Одесі був заснований перший на території Російської імперії Аероклуб, де їх почали випускати серійно.
Аеродром біля неї став називатися Шкільним.
27 квітня 1911 року в небо Одеси піднявся перший літак, побудований у місцевих авіамайстернях і пілотований льотчиком Миколою Костіним.
Цей день і став історичною датою утворення Одеського авіабудівельного заводу.
У джерел створення і становлення підприємства стояли такі легендарні люди свого часу, як Михайло Єфімов, Сергій Уточкін, Василь Хіоні, Олександр Бербеко.
Особливо бурхливий розвиток завод пережив у роки Першої світової війни: у 1917-му, наприклад, підприємство випускало до 100 літаків на місяць, ставши самим великим авіабудівельним виробником у Російській Імперії.
Саме в цей період на підставі власних конструкторських розробок випускалися аероплани «Анатра-Д», «Анатра-ВІ», «Анатра-Анасаль», «Анатра-Клер» та інші.
У різні роки з авіаційним заводом на Шкільному аеродромі Одеси співробітничали: починаючий авіамоделіст, у майбутньому – Генеральний конструктор космічних кораблів С.П. Корольов, визначний льотчик К.К.Арцеулов, чудовий військовий льотчик, засновник вищого пілотажу П.М.Нестеров та інші.
Неодноразово Одеський авіаремонтний разом із країною переживав важкі часи: революція і громадянська війна практично привели підприємство до загибелі, до початку 20-х років воно було призупинено цілком.
Але через кілька років подібно «Птаху-Феніксу» завод знову ожив: у 1923 році у цехах авіаконструкторських майстерень № 7 (таку назву тоді мало підприємство) було зібрано кілька літаків оригінальної конструкції «Коньок-Горбунок» (авіаконструктор – В.М. Хіоні).
Важким іспитом для Одеського авіаційного заводу стала Велика Вітчизняна війна.
Отримавши найменування «256 стаціонарні авіаремонтні майстерні», завод ремонтував літаки У-2, Р-5,I -5,I -15, I-16,I- 153.
Одразу за військами підприємство передислоковується з Одеси в Сталіно (Донецьк), далі в Армавір, потім – на Волгу, в Камишене, і знову – на Україну – Ворошиловоград (Луганськ), а далі – на Північний Кавказ, у місто Беслан. Потім – у Закавказзя, під місто Баку, знову на Кубань, в Армавір.
І, нарешті, у червні 1944 року авіамайстерні повертаються в рідну Одесу.
Роки прифронтового життя, позбавлень, втрат, роботи в нестерпних умовах, часом – під відкритим небом, під бомбуваннями, у холод, на напівголодній пайці…
Пережили, перебороли і ці труднощі.
Практично з нуля відновили зруйноване в Одесі підприємство.
Почали ремонтувати авіаційну техніку.
Воістину революційною подією для заводчан було освоєння ремонту реактивних літаків – МіГ-15, МіГ-17.
Першим в країні Одеський авіаремонтний розпочав капітальний ремонт МіГ-19 і двигунів до них.
У 1967 році одним з перших одесити почали ремонтувати літаки нового покоління МІГ-21 і двигуни до них.
3 кожним роком завод ріс, розширювався, будувалися нові цехи. Росли і його виробничі можливості, удосконалювалася технологія авіаремонту.
Наприкінці 80-х підприємство освоїло капітальний ремонт літаків третього покоління-МіГ-27.
Нелегко довелося колективу в перехідний період становлення Незалежної української держави.
Але й у складних економічних умовах початку 90-х років Одеський авіаремонтний завод зміг не тільки зберегти, але і зміцнити свій виробничо-економічний потенціал.
У цей період на підприємстві був освоєний ремонт учбово-тренувального реактивного літака Л-39, авіадвигунів АІ-25ТЛ, 95Ш, коробки літакових агрегатів КСА-2(3) для авіа- машин МіГ-29 і багато іншої авіаційної техніки.
Політ крізь роки продовжується. Сьогодні Державне підприємство «Одеський авіаційний завод» – на підйомі.
У нього найбагатша історія й упевнена, чудова перспектива.
Отже, як прийнято в авіації побажаємо усім щасливого польоту!
